кракен Стародуб Codein напиток Lean (лин)

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Внимание, дорогой читатель! Сегодня я поделюсь с тобой одной из самых безумных и невероятных историй из моей жизни. Все началось в тот замечательный день, когда я решила попробовать чудо-препарат по имени кодеин. В то время я уже была настоящим олбанским наркоманом во всей красе. Мои дни просто кипели от закладок и координат, а ночи превращались в одну сплошную битву экстрасенсов за то, что бы остаться на плаву. И вот однажды, просматривая свои контакты, я наткнулась на номер одного мутного типа, который я слышала, что продает кодеин. Уже представляешь, как мое сердце заиграло шальную мелодию, когда я услышала голос с другой стороны провода: "Че каво, братан? Гаш и соль закончились?" Я, почувствовав волны адреналина, отвечаю: "Да, брат, пора бы уже потянуть чайку, а то отвиснуть хочется." Оказалось, что этот парень был не только поставщиком удовольствий, но и самым настоящим экстрасенсом. И вот, он предлагает мне сыграть в свою самую известную игру - битву экстрасенсов. "Слышь, малой, у меня на этой неделе будет перфоманс, где я устрою настоящую вечеринку для чайков и насущных ребят. Тут только одно условие - тебе придется отвиснуть на кетамине перед началом игры. Сможешь?" - спрашивает он. Взяв глубокий вдох, я в ответ отвечаю: "Естественно, дружище, я всегда готова к новым вызовам. Пришли координаты и пусть игра начинается!" Вечер долго не ждал своей очереди, и уже через пару дней я стояла на пороге этой безумной вечеринки. Меня встречала целая армия чайков и мирных наркоманов, готовых потянуть гаш и оторваться по полной программе. Взяв свою порцию кетамина, я закрыла глаза и погрузилась в мир, полный необычных звуков и галлюцинаций. Мое сознание словно смешалось с реальностью, и я начала ощущать каждый толчок и взлет чайки. И вот я открываю глаза и оказываюсь на сцене, где уже стоят другие экстрасенсы, готовые померяться своими способностями. Как только оживла битва экстрасенсов, я сразу поняла, что это не шутки. Я была окружена самыми разными людьми - от обычных мирных наркоманов до тех, кто специализировался на воровстве закладок. Каждый из них был обдуман и готов выложиться по полной программе. Каждый раунд был более захватывающим и неожиданным, чем предыдущий. Все экстрасенсы бросали вызов друг другу, отгадывая предметы и события, воплощая свою силу в жизнь. Все это было настолько реально, что порой с трудом отличалось от обычной реальности. Через несколько часов, которые казались целым веком, игра подошла к концу. Каждый экстрасенс в свою очередь показал свои навыки и способности. Такой поток энергии я еще никогда не испытывала. Я оказалась на третьем месте, о чем даже не мечтала. Каждый из нас получил свою награду - дозу кодеина, соль и гаш. Не могу описать ту радость и удовлетворение, которые охватывали меня. Я осознала, что приняла участие в настоящем отчаянном приключении, в битве экстрасенсов, где только сильные и хладнокровные проходят сквозь огонь и воду. И я справилась! Так закончилась моя история с кодеином и битвой экстрасенсов. Она останется в моей памяти навсегда, напоминая мне о том, что никогда не стоит ограничивать себя и бояться новых вызовов. Все, что остается, это поиск тех самых закладок, которые позволят мне снова окунуться в этот иной мир, полный спонтанности и приключений.